| Chapter 74 |
1 |
¶ Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?
|
2 |
Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,
|
3 |
підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...
|
4 |
Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,
|
5 |
виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...
|
6 |
А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,
|
7 |
Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...
|
8 |
Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...
|
9 |
Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...
|
10 |
Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?
|
11 |
Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!
|
12 |
¶ А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!
|
13 |
Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,
|
14 |
Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,
|
15 |
Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!
|
16 |
Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
|
17 |
всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!
|
18 |
¶ Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!
|
19 |
Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!
|
20 |
Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!
|
21 |
Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!
|
22 |
Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!
|
23 |
Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!
|