| Chapter 119 |
1 |
¶ Блаженні непорочні в дорозі, що ходять Законом Господнім!
|
2 |
Блаженні, хто держить свідоцтва Його, хто шукає Його всім серцем,
|
3 |
і хто кривди не робить, хто ходить путями Його!
|
4 |
¶ Ти видав накази Свої, щоб виконувати пильно.
|
5 |
Коли б же дороги мої були певні, щоб держатись Твоїх постанов,
|
6 |
не буду тоді засоромлений я, як буду дивитись на всі Твої заповіді!
|
7 |
¶ Щирим серцем я буду Тебе прославляти, як навчуся законів Твоїх справедливих.
|
8 |
Я буду держатись Твоїх постанов, не кидай же зовсім мене!
|
9 |
¶ Чим додержить юнак у чистоті свою стежку? Як держатиметься Твоїх слів!
|
10 |
¶ Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, не дай же мені заблудитися від Твоїх заповідей!
|
11 |
¶ Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе.
|
12 |
¶ Благословен єси, Господи, навчи мене постанов Своїх!
|
13 |
¶ Устами своїми я розповідаю про всі присуди уст Твоїх.
|
14 |
З дороги свідоцтв Твоїх радію я, як маєтком великим.
|
15 |
Про накази Твої розмовлятиму я, і на стежки Твої буду дивитись.
|
16 |
Я буду радіти Твоїми постановами, слова Твого не забуду!
|
17 |
¶ Своєму рабові пощасти, щоб я жив, і я буду держатися слова Твого!
|
18 |
¶ Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу!
|
19 |
¶ На землі я приходько, Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
|
20 |
¶ Омліває душа моя з туги за Твоїми законами кожного часу...
|
21 |
¶ Насварив Ти проклятих отих гордунів, що вхиляються від Твоїх заповідей.
|
22 |
¶ Відверни Ти від мене зневагу та сором, бо держуся свідоцтв Твоїх я!
|
23 |
¶ Теж вельможі сидять та на мене змовляються, та Твій раб про постанови Твої розмовляє,
|
24 |
¶ і свідоцтва Твої то потіха моя, то для мене дорадники!
|
25 |
¶ Душа моя гнеться до пороху, за словом Своїм оживи Ти мене!
|
26 |
¶ Про дороги свої я казав, і почув Ти мене, навчи Ти мене постанов Своїх!
|
27 |
Дай мені розуміти дорогу наказів Твоїх, і про чуда Твої я звіщатиму.
|
28 |
¶ Розпливає зо смутку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
|
29 |
Дорогу неправди від мене відсунь, і дай мені з ласки Своєї Закона!
|
30 |
¶ Я вибрав путь правди, закони Твої біля себе поставив.
|
31 |
До свідоцтв Твоїх я приєднався, Господи, не посором же мене!
|
32 |
Буду бігти шляхом Твоїх заповідей, бо пошириш Ти серце моє.
|
33 |
¶ Путь Своїх постанов покажи мені, Господи, і я буду держатись її до кінця!
|
34 |
Дай мені зрозуміти, і нехай я держуся Закону Твого, і всім серцем я буду триматись його!
|
35 |
¶ Провадь мене стежкою Твоїх заповідей, бо в ній я знайшов уподобу.
|
36 |
Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи.
|
37 |
¶ Відверни мої очі, щоб марноти не бачили, на дорозі Своїй оживи Ти мене!
|
38 |
¶ Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
|
39 |
¶ Відверни Ти від мене зневагу, якої боюся, бо добрі закони Твої.
|
40 |
¶ Ось я прагну наказів Твоїх, оживи мене правдою Своєю!
|
41 |
¶ і хай зійде на мене, о Господи, милість Твоя, спасіння Твоє, згідно з словом Твоїм,
|
42 |
і нехай відповім я тому, хто словом ганьбить мене, бо надіюсь на слово Твоє!
|
43 |
¶ і не відіймай з моїх уст слова правди ніколи, бо я жду Твоїх присудів!
|
44 |
А я буду держатися завжди Закону Твого, на вічні віки!
|
45 |
¶ і буду ходити в широкості, бо наказів Твоїх я шукаю.
|
46 |
і буду я перед царями звіщати про свідоцтва Твої, й не зазнаю я сорому!
|
47 |
і буду я розкошувати Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
|
48 |
і я руки свої простягну до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду роздумувати про Твої постанови!
|
49 |
¶ Пам'ятай про те слово Своєму рабові, що його наказав Ти чекати мені.
|
50 |
¶ Це розрада моя в моїм горі, як слово Твоє оживляє мене.
|
51 |
¶ Гордуни насміхалися з мене занадто, та я не відступив від Закону Твого!
|
52 |
¶ Твої присуди я пам'ятаю відвіку, о Господи, і радію!
|
53 |
¶ Буря мене обгорнула через нечестивих, що Закона Твого опускають!
|
54 |
¶ Співи для мене Твої постанови у домі моєї мандрівки.
|
55 |
¶ Я вночі пам'ятаю ім'я Твоє, Господи, і держуся Закону Твого!
|
56 |
Оце сталось мені, бо наказів Твоїх я держуся.
|
57 |
¶ Я сказав: Моя доля, о Господи, щоб держатись мені Твоїх слів.
|
58 |
¶ Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
|
59 |
¶ Я розважив дороги свої, й до свідоцтв Твоїх ноги свої звернув.
|
60 |
Я спішу й не барюся виконувати Твої заповіді.
|
61 |
¶ Тенета безбожних мене оточили, та я не забув про Закона Твого.
|
62 |
¶ Опівночі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за присуди правди Твоєї.
|
63 |
¶ Я приятель всім, хто боїться Тебе, й хто накази Твої береже!
|
64 |
¶ Милосердя Твого, о Господи, повна земля, навчи Ти мене Своїх постанов!
|
65 |
¶ Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
|
66 |
Навчи мене доброго розуму та познавання, бо в заповіді Твої вірую я!
|
67 |
¶ Доки я не страждав, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
|
68 |
¶ Ти добрий, і чиниш добро, навчи Ти мене Своїх постанов!
|
69 |
¶ Гордуни вимишляють на мене неправду, а я цілим серцем держуся наказів Твоїх.
|
70 |
Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, а я розкошую з Закону Твого.
|
71 |
¶ Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов!
|
72 |
¶ Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
|
73 |
¶ Руки Твої створили мене й збудували мене, подай мені розуму, й хай я навчусь Твоїх заповідей!
|
74 |
¶ Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого слова чекаю!
|
75 |
¶ Знаю я, Господи, що справедливі були Твої присуди, і справедливо мене понижав Ти.
|
76 |
¶ Нехай буде милість Твоя на розраду мені, за словом Твоїм до Свого раба.
|
77 |
Нехай зійде на мене Твоє милосердя, й я житиму, бо Закон Твій розрада моя.
|
78 |
¶ Нехай гордуни посоромлені будуть, бо робили нечесно, а я буду роздумувати про накази Твої.
|
79 |
До мене повернуться ті, хто боїться Тебе, і пізнають свідоцтва Твої.
|
80 |
¶ Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постановах, щоб я не посоромився!
|
81 |
¶ Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого!
|
82 |
За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: Коли Ти потішиш мене?...
|
83 |
¶ Хоч я став, як той міх у диму, та Твоїх постанов не забув.
|
84 |
¶ Скільки днів для Твого раба? Коли присуда зробиш моїм переслідникам?
|
85 |
¶ Гордуни покопали були мені ями, що не за Законом Твоїм.
|
86 |
Усі Твої заповіді справедливі; неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені!
|
87 |
Малощо не погубили мене на землі, та я не покинув наказів Твоїх!
|
88 |
¶ Оживи Ти мене за Своїм милосердям, і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
|
89 |
¶ Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває.
|
90 |
З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив і стала вона,
|
91 |
усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
|
92 |
¶ Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй!
|
93 |
¶ Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш.
|
94 |
¶ Твій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю!
|
95 |
¶ Чекають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю.
|
96 |
¶ Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка!
|
97 |
¶ Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!
|
98 |
¶ Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя!
|
99 |
Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя!
|
100 |
Став я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх!
|
101 |
¶ Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого.
|
102 |
¶ Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене.
|
103 |
¶ Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам!
|
104 |
Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди!
|
105 |
¶ Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.
|
106 |
¶ Я присяг і дотримаю, що буду держатися присудів правди Твоєї.
|
107 |
¶ Перемучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи!
|
108 |
¶ Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів!
|
109 |
¶ У небезпеці душа моя завжди, але я Закону Твого не забув.
|
110 |
Безбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх.
|
111 |
¶ Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого.
|
112 |
Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця.
|
113 |
¶ Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав.
|
114 |
¶ Ти моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого.
|
115 |
¶ Відступіться від мене, злочинці, і я буду держатися заповідей мого Бога!
|
116 |
¶ За словом Своїм підіпри Ти мене, і я житиму, і в надії моїй не завдай мені сорому!
|
117 |
Підкріпи Ти мене і спасуся, і я буду дивитися завжди в Твої постанови!
|
118 |
¶ Ти погорджуєш усіма, хто від Твоїх постанов відступає, бо хитрощі їхні неправда.
|
119 |
Всіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої.
|
120 |
Зо страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів!
|
121 |
¶ Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам.
|
122 |
Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили.
|
123 |
¶ Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї.
|
124 |
¶ Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов!
|
125 |
Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати!
|
126 |
¶ Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили.
|
127 |
¶ Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота.
|
128 |
Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу!
|
129 |
¶ Чудові свідоцтва Твої, тому то душа моя держиться їх.
|
130 |
¶ Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить.
|
131 |
¶ Я уста свої розкриваю й повітря ковтаю, бо чую жадобу до Твоїх заповідей.
|
132 |
¶ Обернися до мене та будь милостивий мені, Як чиниш Ти тим, хто кохає імення Твоє.
|
133 |
¶ Своїм словом зміцни мої кроки, і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові.
|
134 |
¶ Від людського утиску визволь мене, і нехай я держуся наказів Твоїх!
|
135 |
¶ Хай засяє лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уставів Своїх!
|
136 |
¶ Пливуть водні потоки з очей моїх, бо Твого Закону не додержують...
|
137 |
¶ Ти праведний, Господи, і прямі Твої присуди,
|
138 |
бо Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду!
|
139 |
¶ Нищить мене моя ревність, бо мої вороги позабували слова Твої.
|
140 |
¶ Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить.
|
141 |
¶ Я малий і погорджений, та не забуваю наказів Твоїх.
|
142 |
¶ Правда Твоя правда вічна, а Закон Твій то істина.
|
143 |
¶ Недоля та утиск мене обгорнули, але Твої заповіді моя розкіш!
|
144 |
Правда свідоцтв Твоїх вічна, подай мені розуму, й буду я жити!
|
145 |
¶ Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх!
|
146 |
Я кличу до Тебе, спаси Ти мене, і я буду держатись свідоцтв Твоїх!
|
147 |
¶ Світанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю.
|
148 |
Мої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти.
|
149 |
¶ Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
|
150 |
¶ Наближаться ті, що за чином ганебним ганяють, від Закону Твого далекі,
|
151 |
та близький Ти, о Господи, а всі Твої заповіді справедливість!
|
152 |
¶ Віддавна я знаю свідоцтва Твої, бо навіки Ти їх заклав!
|
153 |
¶ Подивись на недолю мою та мене порятуй, бо я не забуваю Закону Твого!
|
154 |
Вступися за справу мою й мене визволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
|
155 |
¶ Від безбожних спасіння далеке, бо вони не шукають Твоїх постанов.
|
156 |
¶ Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
|
157 |
¶ Багато моїх переслідників та ворогів моїх, але від свідоцтв Твоїх не відхиляюсь!
|
158 |
¶ Бачив я зрадників й бридився ними, бо не держать вони Твого слова.
|
159 |
¶ Подивися: люблю я накази Твої, за милосердям Своїм оживи мене, Господи!
|
160 |
¶ Правда підвалина слова Твого, а присуди правди Твоєї навіки.
|
161 |
¶ Безневинно вельможі мене переслідують, та серце моє Твого слова боїться.
|
162 |
¶ Радію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов.
|
163 |
¶ Я неправду ненавиджу й бриджуся нею, покохав я Закона Твого!
|
164 |
¶ Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї.
|
165 |
¶ Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання.
|
166 |
¶ На спасіння Твоє я надіюся, Господи, і Твої заповіді виконую.
|
167 |
¶ Душа моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх.
|
168 |
Я держуся наказів Твоїх та свідоцтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі дороги!
|
169 |
¶ Благання моє хай наблизиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
|
170 |
Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє, за словом Своїм мене визволь!
|
171 |
¶ Нехай уста мої вимовляють хвалу, бо уставів Своїх Ти навчаєш мене.
|
172 |
¶ Хай язик мій звіщатиме слово Твоє, бо всі Твої заповіді справедливість.
|
173 |
¶ Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої.
|
174 |
Я прагну спасіння Твого, о Господи, а Закон Твій то розкіш моя!
|
175 |
¶ Хай душа моя буде жива, і хай славить Тебе, а Твій присуд нехай допоможе мені!
|
176 |
¶ Я блукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей!...
|